* * * 

Ностальгічно - мандрівне...

Ну, що ж -- літо поволі добігає кінця...І вже скоро заплаче дощем і зникне в пелюстках хризантем...Якщо чесно, то я дуууже люблю осінь і завжди тішусь її приходу...але цього року...Цього року я трішки сумую...Адже вже зовсім скоро ( а якщо бути точною, то вже завтра ) моє маленьке сонечко, моя люба донечка піде до садочку...Так-так, я знаю і розумію, що так і має бути і що ми мусимо відпускати своїх "пташенят", але...

От вчора ми гуляли ( як і завжди ) в нашій улюбленій посадці на березі річки, що неподалік нашого дому, бавилися, сміялися, веселились...а потім -- зупинилися, задумались на мить і одночасно заплакали...Бо зрозуміли, що такі щоденні прогулянки залишаться позаду, що вже мало часу будемо проводити разом...і що донечка вже стала дорослішою...

Тому вчора ми вирішили обійти всі закутки нашої гостинної посадки :)))...і вона привітно віддячила нам :))). Спочатку -- запашними райськими яблучками, які наче тисячі маленьких жовтих вогників виблискували на сонці і лагідно посміхалися, потім -- зеленими красенями-жолудями, які подарував могутній велетень-дуб, тоді -- яскраво-червоними гронами глоду, які красивими сережками приманювали до себе і запашною соковитою ожиною, яка заховалася подалі від стороннього ока і наче чекала на нас :)))...

Далі ми помандрували до річечки, де зустріли вертляву ящірку, яка грілася на сонечку біля своєї нірки, маленьку смішну жабку, яка спостерігала за нами, полохливих метеликів і веселих стрекізок...

Ми ще довго подорожували по затишним куточкам нашого улюбленого зеленого господарства і втомлені і щасливі, з повним кошиком дарів, повернулися додому...

Наші " скарби " :

О, згадала ! Ми ще  нарвали букетик сонячного безсмертнику ( на фото зверху ) -- дуже люблю ці запашні маленькі зірочки-сонечка :))). Особливо подобається те, що він вже сухий ( сухоцвіт ) і таким залишається геть до наступного року і тішитиме мене цілу зиму :))).

З яблучок і ожини ми зварили смачнючий, духмяний компотик -- який до фотосесії не дожив :)))...

Всім гарного настрою і сонячного позитиву !!!

* * * 

Цей десерт довго залишався для мене дивиною і загадкою. Я чула про нього і часто бачила по телевізору, і дуже хотіла спробувати :))). Не знаю чому, але мені він здавався чимось надзвичайним ! Тому, коли в одному цікавому ресторанчику я знайшла його в меню, то одразу замовила і....чекала затамувавши подих...Пройшло кілька хвилин і ми зустрілися. Це було кохання з першого погляду, точніше -- з першої ложки :))) ! Такий ніжний, вишуканий, легкий ! Ммм...він танув у мене в роті, а я "танула" від насолоди...Його смак полонив мене назавжди і тепер я віддана йому цілковито  ! :)))...

" Малинова панна котта " 

 Зізнаюсь чесно цей "десертик" дався мені не легко. Точніше я уявляла собі кольорову гаму, приблизний дизайн і форму, але все щось мені не подобалось. Я довго ходила навколо нього, думала... та одного чудового дня прилетіла муза, махнула чарівним крилом і все -- кольє зробилося на одному диханні :))).

В кольє використані агати ( малинові ) , рожеві кварци, красиві шоколадні ріволі, білий кристалічний бісер ( який додає легкості ) і мідно-шоколадний ( який підкреслює форму і робить її витонченою ). Ще багато різних бусин і іншого бісеру :))).

 До речі цей агатик з друзами ( кристаликами ) і має дуже цікаву фактуру ( наче крупинки цукру ). Шкода, що фото не передає всієї краси і не видно, як вони виблискують і переливаються :(.

 Ось такий "десертик" -- дуже смачний ! Наполегливо раджу спробувати :))).

Трішки цікавого :

Панна-котта (італ. Panna cotta ) - північно-італійський десерт з вершків, цукру і ванілі.

Батьківщиною десерту є італійський П'ємонт. Дослівний переклад цих ласощів з італійської мови звучить як «варений крем», однак насправді це швидше кремовий пудинг з додаванням різних інгредієнтів.  Панна-котта подається невеликими порціями з фруктовими соусами і шматочками фруктів або ягодами, а також шоколадним або карамельним соусом. Традиційна пана кота має білий колір, але при бажанні можна експериментувати і отримати навіть багатошарове желе. Особливо смачна з маскарпоне.

Раніше в цій страві використовувалися варені кістки риби замість желатину і робили його без цукру, так як він був дорогий. Після багатьох років експериментів він перетворився на знайому нам панна котта, у складі якої є желатин, ваніль і фрукти зі спеціями для прикраси і смаку.

* * * 

Мммм....як же я люблю літо за різноманіття і багатство соковитих ягід і фруктів ! Вийдеш на город і перед тобою солодкі і духмяні скарби -- полуниця, малинка, смородина, аґрус, шовковиця, ірга....і...ще безліч фруктів :))). З величезною насолодою кладеш їх до рота і смакуєш радісно закривши очі від задоволення :)))...А ще скільки таких багатств є у лісі ! І тут я завжди радію, що живу зовсім поруч густо-зеленого красеня і можу збирати ті дарунки хоч щодня...Літо !!!

А, коли просто їсти ягідки стає не цікаво, ми готуємо смачненькі десерти. Я вже казала, що не є любителькою солодощів, але є ті, які мені дуууже до вподоби :))), наприклад -- чізкейк...Ніжний, повітряний, легкий...А в поєднанні з ягідками, це просто неймовірна смакота !

Тому сьогодні запрошую вас на : 

 " Чорничний чізкейк "

 Хоч з чізкейком зазвичай доводиться повозитись, але з цим представником мені працювалося лекго, можна сказати -- на одному диханні :))).

 Основу цього "десертика" складають агати -- тоновані ( верхній камінець і маленькі ) і агат Вени дракона ( нижній камінь ). А отримав він свою назву через те, що покритий сіточкою дрібних тріщинок схожих на вени. Але це не природна фактура а результат обробки -- камінь спочатку піддається впливу високих температур, а потім різкого охолодження.

 А ще кольє вишите переважно білим бісером кольору сніжний цейлон і тому красиво виблискує і переливається, але це такий м'який і шовковистий блиск.

 

Ось такий у мене " десертик ".

Насолоджуйтесь ягідним літечком !!!

* * *

Липень...Спекотний, сонячний, пронизаний ароматом духмяної липи ...А ще -- медовий. Саме в липні качають перший мед -- золотавий, запашний, найсмачніший, найкращий...В ньому аромат квітів, тепло сонця, шум степових вітрів, прохолода зеленого лісу...

Мед -  символ безсмертя, родючості, здоров'я, благополуччя, краси, щастя, «солодкості» життя, його називають їжею богів і еліксиром життя.

 Згідно старовинним апокрифів, райські ріки течуть молоком, вином і медом; від кореня світового древа виходять 12 молочних і медових джерел. За сербським віруваннями, мед виходить з ранкової роси і зорі як дар богів, він розлитий по квітам і листю, і його збирають бджоли. Як божественний напій він, так само як і молоко, ніколи не позичали, оскільки це небезпечно для обох сторін, але давали даром або продавали; заборонялося давати мед і віск циганці, розливати його і кидати на землю віск.

 Моралізаторська притча оповідає про те, як маленький Амур був ужалений бджолою в той момент, коли намагався вкрасти мед з вулика. Він зображений  поруч з Венерою, весь у сльозах, з сотами дикого меду в руках, а навколо нього літають бджоли. І мати  говорить йому, що рани, які він наносить іншим, набагато болючіші :))).

Бенджамен Уест

Венера втішає Амура, ужаленого бджолою

 

Я дуууже люблю мед ! Навіть зізнаюсь вам, що першим прикормом моєї донечки був саме мед :))). Тому, коли задумала свої " Улюблені десерти", то знала, що обов'язково зроблю щось медове :))). І сьогодні представляю вам черговий смаколик :

  " Медовий грильяж "

 

 Форму кольє спеціально робила асиметричною -- це ж грильяж, все намішане : горішки, сухофрукти, мед. Ну, я грильяж роблю з сухофруктами :))).

 Як і в однойменному десерті тут багато "смачненького" -- тигрове око, амоніт, агати ( чорні і жовтий ), сонячний камінь і оптичний кальцит -- красивий, медовий , з іризацією. Ще й форма така незвична. Словом -- "смачненький " :))).

 

 А ще ріволі кольору "шампань" і "коньяк ", тому грильяж трішки хмільний :))).

Отакий солодкий і золотавий "десертик ".

 

І ще трішки про камінці .

Кальцит.
Інші назви мінералу і його різновидів: кам'яна квітка, кам'яна троянда, паперовий шпат, сталактит, сталагміт, небесний камінь.
 Цей мінерал розширює свідомість людини, дає йому можливість передбачити наслідки нових починань, нових знайомств, дозволяє осягнути справжнє ставлення до власника каменю інших людей. Кальцит дуже прив'язується до свого власника, і якщо людина втрачає або дарує його, він на довгий час блокує свої магічні здібності і відмовляється служити новому власнику. Кальцит можна тільки передавати у спадок. Причому спадкодавець повинен підготувати кальцит до прийдешньої зміни - він повинен «познайомити» камінь з майбутнім власником. Робиться це за допомогою нехитрого обряду. Виріб з кальциту (або прикраса з ним) власник вкладає в руку спадкоємцю і вимовляє ритуальну фразу: «Віддаю тебе з вдячністю за службу. Служи йому (ім'я), як служив мені »(фраза вимовляється тричі). Після цього новий власник каменю повинен потримати кальцит під струменем проточної води (щоб змити зв'язок каменю з попереднім власником) і, зосередившись на мінералі, встановити з ним контакт. Якщо у людини немає бажання розкрити свої екстраординарні здібності, медитація не потрібна - зв'язок встановиться після тижня постійного носіння каменю.Астрологи стверджують, що кальцит можна носити людям, що народилися під будь-яким знаком зодіаку, крім Скорпіона. Останнім він відмовиться служити, оскільки Скорпіони за своєю природою схильні до занять чорною магією, а кальцит - магічний камінь світлих сил.

 В якості талісмана кальцит є прекрасним помічником бізнесменам, економістам, фінансистам, юристам і лікарям. Він робить їх далекоглядними і береже від професійних помилок. Астрологи радять мати вироби з кальциту автолюбителям і професійним шоферам, оскільки вважається, що камінь здатний уберегти власника від труднощів шляху, зокрема від аварій.


Тигрове око. 
Свою назву тигрове око отримав за схожість з оком цього грізного звіра: хвилеподібний відлив і сяйво, як дуги у хижих кішок.Магічні властивості тигрового ока відомі з давніх часів. Вважаючи цей камінь сонячним, його використовували найчастіше як оберіг від злих духів проти порчі. Римські легіонери носили їх, як магічні талісмани, які захищали в хвилини бою. Для посилення його магічних захисних сил на ньому гравірували магічні символи. Тигрове око був амулетом і магічним талісманом і в індійців. Сучасні практикуючі маги також вважають, що тигрове око здатне вберегти свого господаря від багатьох небезпек, так як він виховує в людині розсудливість і не дає робити необдумані вчинки.Працьовитій людині тигрове око обов'язково допоможе досягти успіхів у кар'єрі, відведе подалі нечесних партнерів, приверне прибуток до задуманим операціях, усуне конкурентів. Але для того, щоб камінь «захотів» допомагати своєму власникові, людина сама повинна бути активним і цілеспрямованим. Тигрове око не любить інертних і ледачих людей, він починає їх обтяжувати. З часом ліниві власники обов'язково втрачають їх - камінь любить, коли його самого і його зусилля цінують по гідності.Талісман з тигровим оком служить людям, що займаються творчою діяльністю, а також тим, у кого робота або хобі пов'язані з ризиком для життя або підвищеним травматизмом. Наприклад, брелок з тигровим оком здатний зміцнити волю до перемоги у спортсмена.Тигрове око наділений досить потужним енергетичним потенціалом. При небезпеці він тисне на палець, якщо його носять у персні, а якщо це кулон, то він стає помітно важче; намиста в цьому випадку стають ніби тісні.

Піду поділюсь "десертиком " до

  Віки в " Рукодільне кафе "

 

* * * 

Ну, що ж літечко вже більше двох тижнів вступило в свої права і значить знову сонце, квіти, море, засмага і веселощі :))). А ще початок літа ( а саме 2 червня ) щороку мене радує, бо...у мене День народження :))) і я завжди отримую мій улюблений букет -- ромашки, волошки і маки... А ще літо це спека ( яку я дуууже НЕ люблю ) і потужні і гучні грози ( які я, як раз, дуууже люблю )...Та від спеки є смачненький порятунок. Такий прохолодний, ніжний, легкий і ...інтернаціональний :)))...Здогадалися ? Так, це -- морозиво ! 

Отож сьогодні у нас черговий смаколик із серії " Улюблені десерти " :

" М'ятне морозиво "

Маю сказати, що я дещо зраджую правилу щодо того, що всі жінки люблять солодке :))) і до солодкого майже байдужа, але ... морозиво дуже люблю. Особливо своє, домашнє і саме таке було зроблено спеціально для фотосесії :))).

Я завжди, коли роблю фото прикрас, шкодую що фотографії не передають всю гаму і фактуру :(. От  в цьому кольє я використала кристалічний бісер, м'ятний, перламутровий і все це виглядає мов справжнє морозиво -- виблискує кристаликами льоду і манить :))).

  Всім смачного літечка !!!

А ще, сьогодні не буду розповідати про камінці, бо в кольє використані авантюрини і про них я вже писала, тому розкажу про морозиво :))).

За право називатися батьками морозива можуть поборотися кілька претендентів. У першу чергу, китайці — саме вони першими почали робити солодкий лід, рецепт якого тримався у суворій таємниці. Китайці вважали, що технології виробництва шовку й морозива принесуть їм світову славу. З шовком так і вийшло. А стосовно морозива вони прорахувалися. У китайців цей засіб від спеки перейняли араби, індуси, перси. У IV столітті до н. е. Олександр Македонський, який погано переносив спеку, вживав фруктові соки зі снігом, який доставляли з гірських вершин раби. Любив морозиво і римський імператор Нерон (1 століття н. е.). В Київській Русі, де також ніхто не знав нічого про китайське морозиво, популярністю користувався рецепт холодного десерту: заморожене молоко дрібно стругали й перемішували зі свіжими ягодами. Трохи пізніше почали заморожувати сир, вершки й додавати сухі родзинки чи абрикоси.
У ХІІІ столітті італійський мандрівник Марко Поло привіз у Європу кілька рецептів невідомого доти продукту. Влітку 1660 італієць Франческо Прокопіо відкрив у Парижі продаж морозива і став першим європейським морозивником. Незабаром морозиво підкорило увесь світ. З 1750 року у Франції стали виготовляти цей продукт, який швидко став популярним, цілорічно. У США перше згадування про відкритий продаж морозива зустрічається в травні 1777 року. Виробництво його стрімко зросло наприкінці XIX століття, коли з'явилися досконалі холодильні машини.
Словом, морозиво — продукт інтернаціональний. Слов'яни принесли в рецептуру продукту різноманітні наповнювачі, в Західній Європі винайшли безліч промислових способів його виробництва, американці придумали автомат для виробництва вафельних стаканчиків та ескімо (морозиво на паличці, глазуроване шоколадом). 1851 року в Балтиморі молочар Джекоб Фуссель заснував першу у світі фабрику з виробництва морозива.


Морозиво як продукт молочний має понад 100 корисних речовин. У ньому містяться білки, жири, вуглеводи, цілий набір вітамінів (А, В1, В2, В12, С, Д, Е, Р). Кількість вітамінів С збільшується при додаванні фруктового наповнювача. Вчені встановили, що компоненти, котрі входять до складу морозива, сприяють виробленню в організмі серотоніну — речовини, яка відповідає за хороший настрій і бореться зі стресами. У молочному морозиві багато триптофану — природного транквілізатора, що заспокоює нервову систему. Морозиво має високу поживну цінність, тому його рекомендують хворим після операції в черевній порожнині, при виразковій хворобі (особливо, якщо є кровотеча), також при малокрів'ї, туберкульозі. Однак ним не варто захоплюватися при атеросклерозі, ожирінні, гіпертонії, гастриті.
Морозиво — один із найбезпечніших продуктів харчування. Бо компоненти, що входять до його складу, обов'язково підлягають пастеризації (а отже, всі шкідливі мікроорганізми гинуть). Крім того, суміш потім охолоджується, що також знищує шкідливу мікрофлору. Але, як і всі молокопродукти, морозиво швидко псується, не варто купувати в спеку розталий стаканчик чи брикетик, бо в ньому стрімко розмножуються мікроорганізми.

* * * 

Ну, що ж -- скоро літечко :))). Вже залишилось зовсім трошки і воно знову завітає до нас у гості. Знову будуть яскраві квіти, голосні співи ранкових пташок, веселі канікули з дзвінким дитячим сміхом, довгоочікувана відпустка з подорожами і пригодами, гаряче сонечко, вечірня свіжість і дощові грози...А ще...Ще солодкі ягоди і фрукти :)))...І найпершою нас порадує духмяна, ніжна і така жадана -- полуниця...Ми будемо смакувати її просто з грядки -- так-так, знаю, що брудну не можна, але :)))...А ще з вершками, цукром, шоколадом...Або ж приготуємо :

" Полуничний смузі "

Ну, або  такий варіант :

І якраз всі ці думки про літо і надихнули мене на створення серії робіт під назвою " Улюблені десерти ". А це кольє розпочинає цю серію :))).

 Як і завжди на роботу надихають мене камінці, а в цьому кольє -- центральний камінь -- джамбульський халцедон. В моїй колекції він з'явився вже давно і, на відміну від всіх моїх попередніх камінців, не має якогось цікавого малюнку чи фактури, але його колір мені одразу нагадав полуничний десерт. Якось він лежав і все чекав свого часу, точніше пари :))). Тому, коли знайшлися для нього "друзі " -- кварци черрі і червоні агати, тоді і з'явилося нове кольє :))).

 

Вийшов отакий "десертик " -- солодкий, легкий, ніжний і соковитий :))).

Піду поділюсь "десертиком " до

  Віки в " Рукодільне кафе "