y

y

вівторок, 26 травня 2015 р.

* * * 

Ну, що ж -- скоро літечко :))). Вже залишилось зовсім трошки і воно знову завітає до нас у гості. Знову будуть яскраві квіти, голосні співи ранкових пташок, веселі канікули з дзвінким дитячим сміхом, довгоочікувана відпустка з подорожами і пригодами, гаряче сонечко, вечірня свіжість і дощові грози...А ще...Ще солодкі ягоди і фрукти :)))...І найпершою нас порадує духмяна, ніжна і така жадана -- полуниця...Ми будемо смакувати її просто з грядки -- так-так, знаю, що брудну не можна, але :)))...А ще з вершками, цукром, шоколадом...Або ж приготуємо :


" Полуничний смузі "



Ну, або  такий варіант :


І якраз всі ці думки про літо і надихнули мене на створення серії робіт під назвою " Улюблені десерти ". А це кольє розпочинає цю серію :))).




 Як і завжди на роботу надихають мене камінці, а в цьому кольє -- центральний камінь -- джамбульський халцедон. В моїй колекції він з'явився вже давно і, на відміну від всіх моїх попередніх камінців, не має якогось цікавого малюнку чи фактури, але його колір мені одразу нагадав полуничний десерт. Якось він лежав і все чекав свого часу, точніше пари :))). Тому, коли знайшлися для нього "друзі " -- кварци черрі і червоні агати, тоді і з'явилося нове кольє :))).


 

Вийшов отакий "десертик " -- солодкий, легкий, ніжний і соковитий :))).


Піду поділюсь "десертиком " до

 

неділя, 17 травня 2015 р.

* * * 

Кульбабки  -- маленькі жовті сонечка :))). Дивишся на них і мимоволі на обличчі з'являється посмішка, хочеться радіти, співати і веселитись !


Я дуже люблю той час, коли вони цвітуть ! Все навколо перетворюється на казкову сонячну країну ! Наче тисячі маленьких сонячних зайчиків розбіглися по густій зеленій травичці !


І завжди хочеться щоб цей час тривав якнайдовше :))). Тому щоб загадки про літо були ще приємнішими ми робимо кульбабкове варення .

Правда 2 попередні роки ми його не варили, бо в сезон кульбабок були дощі ( а дощову погоду ці квіти збирати не можна ), то цьогоріч вирішили надолужити і зварити порцію побільше :))).

І так рецептик :

Квіти кульбабки -- 400 шт.
Цукор -- 5 склянок
Вода -- 5 склянок
Лимон -- 1 шт.

Квіточки добре промиваємо, заливаємо водою, ставимо на плиту і доводимо до кипіння. Варимо  на середньому вогні  -- 15-20 хв. Тоді знімаємо з плити і залишаємо настоюватись декілька годин ( краще на ніч ).
На другий день  процідити через марлю ( квіти виймаємо ). Рідина вийде дуже темного кольору але не хвилюйтеся -- так і має бути :))). Додаємо цукор і доводимо до кипіння, знову варимо помішуючи -- 15-20 хв. Тоді знову знімаємо з вогню і залишаємо на кілька годин, далі ще раз варимо -- так само 15-20 хв. ( можна більше, щоб варення стало більш густим ). І за 5-10 хв. до кінця варки додаємо сік лимона і саме тоді варення стане такого гарного золотаво-бурштинового кольору :))).

Далі розливаємо по баночках і ласуємо взимку, згадуючи сонячне літечко :))).


Ми, звичайно, зиму чекати не стали і смакували вже :))). Яке воно на смак ? Дуже ароматне, духмяне, з присмаком лугових трав і легкою гірчинкою -- ледь-ледь. Таке...таке, як смачний, справжній, якісний вермут з яскравим букетом. 
До речі, коли у варенні ще не було лимонного соку ( а донечці не терпілося скуштувати, бо ж вона разом зі мною старанно збирала квіти :))) і вона спробувала, то їй абсолютно не сподобалось і донечка дуууже засмутилась -- варення було не смачне. Та сік розкрив і підкреслив всю гармонію смаку !
Ще скажу, що варення дуже смакує з млинцями, сирничками, запіканками або якщо просочити ним бісквіт .


А ще із....бринзою. Так-так -- бринзою. Я вчора насмажила сирничків і поклала поруч бринзи, полила все варенням і ...мммм...смакота ! Правда, бринза  домашня і  вона у мене виходить слабо солена і більш ніжна ніж магазинна. 
Найкращий показник смаку і дегустатори -- це дітки. А донечка моя ( якій 5 рочків ) і яка не дуже полюбляє їсти, вчора смакувала варенням весь день -- із сирниками, білим хлібчиком і просто так :))).

Тому -- смачного !!!

вівторок, 5 травня 2015 р.

* * * 






Якщо запитати мене про найяскравіші спогади дитинства, то перше про що я скажу це -- ранкові роси...Я наче зараз пам'ятаю, як маленьким п'ятирічним дівчатком ми з татом, до світанку, їздили до лісу і зустрічали сонце. Коли  все ще спить і навколо тихо-тихо. Сивий туман мутною пеленою стелиться по землі, ніби старий дідуган розпустив свою бороду. Повітря свіжо-колюче і коли вдихаєш його на повні груди то воно цілющою силою наповнює кожну клітинку твого тіла. Величні і густі дерева в тумані здаються чарівними велетнями. І саме серед цих зелених велетнів, на густому смарагдовому трав'яному покривалі, я вперше побачила краплинки світанкової роси. Вони так виблискували різнокольоровими барвами немов сотні дорогоцінних каменів, які щедро розсипались на листі і гіллі, переливалися і сяяли. Кожна краплинка була просто досконала -- така прозора, тендітна, витончена і в кожній  була захована якась загадка і диво ! Там можна було побачити сонячні блискітки, глибоке блакитне небо, крони густих дерев і увесь світ ! Вони були всюди, на павутинні, яке перетворювалось на низку дорогоцінного намиста, на листочках, гіллі, квітах. І коли вітер-пустун бавлячись розгойдував цю красу вона бриніла , мов кришталь. А я, затамувавши подих, стояла заворожена цією красою і мені так хотілося назбирати цих скарбів хоча б пригоршню :)))...
Я запам'ятала це на все життя ! І скажу чесно, що ніяке, навіть саме коштовне каміння, не зрівняється з цією красою !



" Срібні роси "




 В кольє використані дуже красиві малахіти ( місце походження Мадагаскар ) з відмінним поліруванням і хорошої якості, ріволі Swarovski насиченого кольору діамантової зелені, срібний бісер, кришталеві і скляні бусини.



А ще завдяки формі із кількох елементів кольє гарно лягає на шиї.




І про малахіт :

 Камінь малахіт отримав свою назву від грецької назви яскраво-зеленої квітки мальви - «мелахе». Існує ще одна версія, згідно якої камінь малахіт отримав свою назву від грецького слова «малакос», що в перекладі означає м'який.

 Вперше родовище малахіту відкрили в глибоку давнину в горах Кірман на півдні Ірану серед рудників міді. Родовища малахіту знаходяться неподалік від міста Елат на півдні Ізраїлю. Згідно іудейської легендою, тут колись були «копальні царя Соломона».
 На Русі малахіт вважали каменем, виконуючим бажання.
А в епоху Середньовіччя малахіт був визнаний амулетом, сприятливим протіканню вагітності та пологів. Вагітні жінки носили на шиї підвіски з малахіту у формі хреста або сердечка. У Єгипті малахіт застосовувався правителями як головний камінь сили. Фараони вірили, що він допомагає мудро правити. Малахіт розтирали в порошок, лікували їм очі і вживали в косметиці. У Середні століття алхіміки вважали, що за допомогою малахіту можна виготовити еліксир життя (тут не обійшлося, напевно, без символіки зеленого кольору - кольору самого життя), вважали, що він береже людину від падіння з висоти. Згідно старовинним легендам, малахіт може зробити людину невидимою. Той же, хто п'є з малахітовою чаші, здатний розуміти мову звірів і птахів (не випадково герой казок Бажова Данила-майстер розуміє, що йому говорить ящірка). Малахіт - дуже сильний камінь, який притягує до свого володаря інших людей, причому всіх без розбору. Так що слід дуже добре подумати, перш ніж весь час носити малахіт: чи потрібна вам подібна популярність, що не втомитеся ви незабаром від підвищеної уваги нецікавих вам особистостей ? До того ж малахіт привертає до вас увагу ваших недругів. Особливо обережними потрібно бути жінкам, адже прикраса з малахітом привертає до них увагу осіб протилежної статі. Що ж у цьому поганого ? А те, що увагу звертати будуть всі підряд, і радості така популярність жінці не доставить. Тому рекомендується оправляти самоцвіт в срібло, яке нейтралізує агресію з боку чоловіків.
 В давнину і в епоху Відродження з малахіту вирізали амулети для дітей, які мали оберігати від хвороб і різних небезпек. Він вважався «каменем здоров'я».

 Малахіт - камінь травня. У цей період він найбільш сильний. Кажуть, що якщо в травні носити талісман з малахіту, можна позбутися безпричинних страхів, меланхолії, безсоння.

А я, звичайно, до :