y

y

вівторок, 25 серпня 2015 р.

* * * 

Ностальгічно - мандрівне...

Ну, що ж -- літо поволі добігає кінця...І вже скоро заплаче дощем і зникне в пелюстках хризантем...Якщо чесно, то я дуууже люблю осінь і завжди тішусь її приходу...але цього року...Цього року я трішки сумую...Адже вже зовсім скоро ( а якщо бути точною, то вже завтра ) моє маленьке сонечко, моя люба донечка піде до садочку...Так-так, я знаю і розумію, що так і має бути і що ми мусимо відпускати своїх "пташенят", але...

От вчора ми гуляли ( як і завжди ) в нашій улюбленій посадці на березі річки, що неподалік нашого дому, бавилися, сміялися, веселились...а потім -- зупинилися, задумались на мить і одночасно заплакали...Бо зрозуміли, що такі щоденні прогулянки залишаться позаду, що вже мало часу будемо проводити разом...і що донечка вже стала дорослішою...




Тому вчора ми вирішили обійти всі закутки нашої гостинної посадки :)))...і вона привітно віддячила нам :))). Спочатку -- запашними райськими яблучками, які наче тисячі маленьких жовтих вогників виблискували на сонці і лагідно посміхалися, потім -- зеленими красенями-жолудями, які подарував могутній велетень-дуб, тоді -- яскраво-червоними гронами глоду, які красивими сережками приманювали до себе і запашною соковитою ожиною, яка заховалася подалі від стороннього ока і наче чекала на нас :)))...




Далі ми помандрували до річечки, де зустріли вертляву ящірку, яка грілася на сонечку біля своєї нірки, маленьку смішну жабку, яка спостерігала за нами, полохливих метеликів і веселих стрекізок...






Ми ще довго подорожували по затишним куточкам нашого улюбленого зеленого господарства і втомлені і щасливі, з повним кошиком дарів, повернулися додому...


Наші " скарби " :


О, згадала ! Ми ще  нарвали букетик сонячного безсмертнику ( на фото зверху ) -- дуже люблю ці запашні маленькі зірочки-сонечка :))). Особливо подобається те, що він вже сухий ( сухоцвіт ) і таким залишається геть до наступного року і тішитиме мене цілу зиму :))).


З яблучок і ожини ми зварили смачнючий, духмяний компотик -- який до фотосесії не дожив :)))...

Всім гарного настрою і сонячного позитиву !!!

субота, 8 серпня 2015 р.

* * * 

Цей десерт довго залишався для мене дивиною і загадкою. Я чула про нього і часто бачила по телевізору, і дуже хотіла спробувати :))). Не знаю чому, але мені він здавався чимось надзвичайним ! Тому, коли в одному цікавому ресторанчику я знайшла його в меню, то одразу замовила і....чекала затамувавши подих...Пройшло кілька хвилин і ми зустрілися. Це було кохання з першого погляду, точніше -- з першої ложки :))) ! Такий ніжний, вишуканий, легкий ! Ммм...він танув у мене в роті, а я "танула" від насолоди...Його смак полонив мене назавжди і тепер я віддана йому цілковито  ! :)))...


" Малинова панна котта " 




 Зізнаюсь чесно цей "десертик" дався мені не легко. Точніше я уявляла собі кольорову гаму, приблизний дизайн і форму, але все щось мені не подобалось. Я довго ходила навколо нього, думала... та одного чудового дня прилетіла муза, махнула чарівним крилом і все -- кольє зробилося на одному диханні :))).


В кольє використані агати ( малинові ) , рожеві кварци, красиві шоколадні ріволі, білий кристалічний бісер ( який додає легкості ) і мідно-шоколадний ( який підкреслює форму і робить її витонченою ). Ще багато різних бусин і іншого бісеру :))).



 До речі цей агатик з друзами ( кристаликами ) і має дуже цікаву фактуру ( наче крупинки цукру ). Шкода, що фото не передає всієї краси і не видно, як вони виблискують і переливаються :(.


 Ось такий "десертик" -- дуже смачний ! Наполегливо раджу спробувати :))).


Трішки цікавого :

Панна-котта (італ. Panna cotta ) - північно-італійський десерт з вершків, цукру і ванілі.

Батьківщиною десерту є італійський П'ємонт. Дослівний переклад цих ласощів з італійської мови звучить як «варений крем», однак насправді це швидше кремовий пудинг з додаванням різних інгредієнтів.  Панна-котта подається невеликими порціями з фруктовими соусами і шматочками фруктів або ягодами, а також шоколадним або карамельним соусом. Традиційна пана кота має білий колір, але при бажанні можна експериментувати і отримати навіть багатошарове желе. Особливо смачна з маскарпоне.
Раніше в цій страві використовувалися варені кістки риби замість желатину і робили його без цукру, так як він був дорогий. Після багатьох років експериментів він перетворився на знайому нам панна котта, у складі якої є желатин, ваніль і фрукти зі спеціями для прикраси і смаку.