y

y

вівторок, 25 серпня 2015 р.

* * * 

Ностальгічно - мандрівне...

Ну, що ж -- літо поволі добігає кінця...І вже скоро заплаче дощем і зникне в пелюстках хризантем...Якщо чесно, то я дуууже люблю осінь і завжди тішусь її приходу...але цього року...Цього року я трішки сумую...Адже вже зовсім скоро ( а якщо бути точною, то вже завтра ) моє маленьке сонечко, моя люба донечка піде до садочку...Так-так, я знаю і розумію, що так і має бути і що ми мусимо відпускати своїх "пташенят", але...

От вчора ми гуляли ( як і завжди ) в нашій улюбленій посадці на березі річки, що неподалік нашого дому, бавилися, сміялися, веселились...а потім -- зупинилися, задумались на мить і одночасно заплакали...Бо зрозуміли, що такі щоденні прогулянки залишаться позаду, що вже мало часу будемо проводити разом...і що донечка вже стала дорослішою...




Тому вчора ми вирішили обійти всі закутки нашої гостинної посадки :)))...і вона привітно віддячила нам :))). Спочатку -- запашними райськими яблучками, які наче тисячі маленьких жовтих вогників виблискували на сонці і лагідно посміхалися, потім -- зеленими красенями-жолудями, які подарував могутній велетень-дуб, тоді -- яскраво-червоними гронами глоду, які красивими сережками приманювали до себе і запашною соковитою ожиною, яка заховалася подалі від стороннього ока і наче чекала на нас :)))...




Далі ми помандрували до річечки, де зустріли вертляву ящірку, яка грілася на сонечку біля своєї нірки, маленьку смішну жабку, яка спостерігала за нами, полохливих метеликів і веселих стрекізок...






Ми ще довго подорожували по затишним куточкам нашого улюбленого зеленого господарства і втомлені і щасливі, з повним кошиком дарів, повернулися додому...


Наші " скарби " :


О, згадала ! Ми ще  нарвали букетик сонячного безсмертнику ( на фото зверху ) -- дуже люблю ці запашні маленькі зірочки-сонечка :))). Особливо подобається те, що він вже сухий ( сухоцвіт ) і таким залишається геть до наступного року і тішитиме мене цілу зиму :))).


З яблучок і ожини ми зварили смачнючий, духмяний компотик -- який до фотосесії не дожив :)))...

Всім гарного настрою і сонячного позитиву !!!

7 коментарів:

  1. Оленко, читаю і посміхаюся - твої страхи даремні, попереду ще безліч спільних з донечкою справ, і вони ставатимуть все цікавішими!
    Моїй Дашуньці вже 10, вона майже мого зросту, але як же їй хочеться пригортань-обіймань. Найцінніше, що ми можемо дати дитині - це наша увага. І хоча коло її інтересів все ширше, вона так само, як і раніше, просить пограти з нею (наша улюблена гра - книжкова крамничка, донечка там продавчиня, підбирає покупцям (нам з татусем) книги, радить і т.п.).
    Зичу вам завжди залишатися справжніми друзями!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Лідочка, та я знаю...Знаю, що попереду ще купа нових вражень, вершин, подій...Але якщо врахувати, що за 5 років ми жодного разу не розлучалися ( завжди і всюди разом ), то для нас це, таке собі, невеличке випробування :))).
      Дякую, тобі !

      Видалити
  2. Ой Лена, читала, и сама чуть не плачу - я своего мальчика тоже в садик отдаю, а тааак не хочу! Но надо, он у меня дикий совсем, детей боится, общаться не умеет, надо, надо его отдавать. Но как подумаю - правда слёзы на глазах. У меня осень тоже любимое время года, но эта тяжёлая будет. Причём думаю нашим детям садик дастся намного легче, чем нам с тобой)))
    Как красиво у вас, действительно сокровища насобирали, я как будто запах леса почувствовала. Спасибо за прогулку!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ой, Дашуня, и не говори ... У меня она тоже такая домашняя, но правда очень коммуникабельная и дружелюбная, легко приспосабливается ( это у нее от меня :))) и сама уже хочет в садик ... Но понимаю, что отношения перейдут на другой уровень, будем грустить, привыкать, притираться ... Эх ... И, когда эти 5 лет прошли ...
      Да, у нас красота ! Всегда радуюсь, что родилась и живу в таком пркрасном месте !
      Очень рада, тебе, Дашуня !

      Видалити
  3. Ой, девочки, я сейчас тоже вместе с вами заплачу! У меня Ваня в сентябре пойдет в первый класс. Такой уже взрослый мой мальчик! А мне все кажется, что он у меня крошечка, что его нужно спрятать в подмышку и спасти от чего-то, даже когда спасать совершенно не от чего! Ну вот... хлюпаю носом...(((( Не переживай, Леночек! Я верю, что впереди у вас бесконечное множество прекрасных, восхитительных, незабываемых совместных прогулок! Я вам этого от всего сердца желаю!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Светик, большое спасибо за теплые слова -- они действительно согревают !... Ох, детки, детки ... Так быстро летит время ... И так хочется, чтобы наши маленькие солнышки подольше оставались рядом, но ... Говорят, что чужие дети растут быстро, а я и свои 5 лет не заметила ... Когда они прошли ? Эх, сейчас снова буду плакать ...

      Видалити